Куро-аракська культура (або Шенгавицька) — це археологічна культура мідної та ранньої бронзової доби, що існувала приблизно з 3400 по 2000 рік до н. е. на території Південного Кавказу, Вірменії та північного Ірану. Свою назву вона отримала від долини річок Кура та Аракс, хоча відома також під назвами Шенгавітська, Каразька або Яникська. Носії культури жили у зміцнених поселеннях з круглими будинками з сирцевої цегли, займалися землеробством, скотарством та металургією. Вони створювали кераміку з геометричним розписом чорною та червоною фарбою, а також бронзову зброю та прикраси, які експортували за допомогою колісного транспорту аж до Сирії та Ізраїлю. Культура поширилася з Араратської рівнини на північ до Кавказу, але ніколи не існувала в Колхіді. Вважається, що її зникнення пов'язують з нашестям хуритів, хоча багато дослідників ототожнюють її з хурито-урартською спільністю.