Ось стислий та інформативний підсумок статті:

Правило Вебстера (офіційно — Стаття 17 регламенту ФІФА) дозволяє футболісту в односторонньому порядку розірвати контракт з клубом після завершення так званого «запобіжного періоду» (3 роки для гравців молодших 28 років та 2 роки для старших), виплативши компенсацію, що залежить від зарплати за невідпрацьований час. Правило, що набуло чинності 1 липня 2005 року, названо на честь шотландця Енді Вебстера, який у 2007 році вперше застосував його на практиці, розірвавши контракт із клубом «Гартс» після конфлікту з литовським власником Володимиром Романовим. У відповідь на позов клубу, що вимагав £625 000 компенсації, Міжнародний арбітражний суд у Лозанні у лютому 2008 року виніс рішення на користь гравця, підтвердивши дієвість механізму. Це правило виникло через багаторічний тиск Єврокомісії, яка з 1998 року вимагала привести футбольні трансфери у відповідність до трудового законодавства. За своїм впливом на трансферний ринок воно часто порівнюється з легендарним правилом Босмана 1995 року, оскільки значно посилило права професійних гравців.