Ельза Форнеро — італійська економістка та політична діячка, яка народилася 7 травня 1948 року в Сан-Карло-Канавезе. У 2011–2013 роках вона обіймала посаду міністерки праці та соціальної політики в уряді Маріо Монті, коли Італія переживала глибоку економічну кризу. На цій посаді Форнеро ініціювала резонансні реформи ринку праці та пенсійної системи, об'єднані законом № 92 від 28 червня 2012 року, який спрощував процедуру звільнень та подовжував терміни виходу на пенсію (зокрема, чоловіки мали досягти стажу 42 роки та 6 місяців). Ці зміни викликали значне обурення громадськості, а сама Форнеро згодом визнала недосконалість реформи, зазначивши, що вона зберегла приховані привілеї у пенійній системі. До політичної кар'єри вона була професоркою політичної економії в Туринському університеті, експерткою Світового банку, а також віцепрезиденткою наглядової ради банку Intesa Sanpaolo. Її науковий та політичний шлях також включав участь у місцевій раді Турину (1993–1998) та активну співпрацю з діловою газетою Il Sole 24 Ore.