Заробітна плата — це грошова винагорода, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу, і в ринковій економіці вона виступає як ціна праці, що залежить від попиту та пропозиції, складності завдань і професійних якостей людини. Класики економічної думки, зокрема Адам Сміт (1776), Давид Рікардо та Жан-Батіст Сей (1803), вважали, що зарплата має забезпечувати щонайменше мінімальні засоби для існування працівника та виховання його дітей, а Томас Мальтус (1798) пов'язував її рівень із співвідношенням кількості населення та доступних ресурсів. Натомість Карл Маркс трактував заробітну плату як грошовий вираз вартості робочої сили, а Михайло Туган-Барановський — як частку робітничого класу в суспільному продукті, що залежить від продуктивності праці та соціальної сили робітників. Ойген фон Бем-Баверк застерігав, що штучне підвищення зарплат через страйки призводить до відтоку капіталу та заміни живої праці машинами, тоді як Джон Мейнард Кейнс обґрунтував необхідність прямого державного втручання в регулювання її розміру та динаміки. Окрім того, заробітна плата є важливою складовою ВВП (як дохід домогосподарств і державні витрати) і відіграє ключову роль у структурі доходів населення та витрат підприємств.