Балістична ракета — це різновид ракетної зброї, яка рухається за рахунок початкового прискорення від ракетного двигуна, а після його вимкнення летить за балістичною траєкторією під дією гравітації та опору повітря. Залежно від дальності, їх класифікують на тактичні (до 300 км), малої (300–1000 км), середньої (1000–3000 км), проміжної (3000–5500 км) дальності та міжконтинентальні (понад 5500 км), а запускати їх можна з шахт, мобільних установок, літаків, кораблів і підводних човнів. Сучасні ракети часто є квазібалістичними або аеробалістичними, оскільки активно маневрують на різних фазах польоту, що ускладнює їх перехоплення; прикладами є американська Pershing II (перша з термінальним маневруванням), російська «Іскандер-М» та китайська DF-21. Міжконтинентальні ракети та ракети середньої дальності часто використовуються як стратегічні, можуть нести ядерні боєголовки, а їхній малий час підльоту (менш ніж пів години) і велика швидкість роблять їх надзвичайно складними цілями для систем ПРО. Окремо виділяють ракети повітряного та підводного запуску, а класифікація за дальністю може різнитися, як-от у Договорі про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (ДРСМД), що поділяє їх на категорії 500–1000 км та 1000–5500 км.