Олексій Омелянович Білан (1910–1993) — видатний український вчений у галузі водопостачання, гідравліки та охорони довкілля, доктор технічних наук і професор Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту (ДІІТ). Народившись в Одесі в родині робітників, він пройшов шлях від сільського вчителя та економіста до студента ДІІТу, який закінчив у 1939 році, а під час Другої світової війни очолював відділ водопостачання на Східно-Сибірській залізниці в Іркутську. Повернувшись до Дніпропетровська у 1944 році, він захистив кандидатську дисертацію (1946) з відновлення міського водогону, а у 1966 році — докторську, трансформувавши дослідження з паровозних водозаборів у універсальний метод гідравлічної ув'язки кільцевих водогінних мереж за допомогою перших ЕОМ. З 1968 року він став професором і багаторічним завідувачем кафедри «Водопостачання та гідравліка», керуючи нею до 1987 року, а згодом працюючи консультантом. Його наукові інтереси охоплювали очищення труб від відкладень, боротьбу з донним льодом, фторування води та екологічні питання, що зробило вагомий внесок у розвиток залізничної інфраструктури та комунального господарства України.