Демобілізація (або ДМБ) — це процес переведення збройних сил та економіки країни з воєнного стану на мирний, який є зворотним до мобілізації та передбачає розформування частин і звільнення особового складу в запас. В українському законодавстві це явище має чітке визначення, а серед військових пострадянського простору термін також набув неофіційного значення — позначення звичайного звільнення зі строкової служби (раніше таких військових називали «абшитованими»). Економічно демобілізація збільшує кількість працездатного населення, що може як покращити ефективність господарства, так і спричинити різке зростання безробіття, як це сталося після Другої світової війни. Зокрема, у 1945–1947 роках з лав Радянської армії було демобілізовано до 8,5 мільйона осіб, що створило серйозні соціальні проблеми з працевлаштуванням, медичною реабілітацією та адаптацією мільйонів поранених та інвалідів. Втім, процес мав і позитивні наслідки: промисловість і сільське господарство СРСР тоді отримали близько 150 тисяч автомобілів, 1 мільйон коней та понад 1500 морських і річкових суден. Загалом, демобілізація є складним балансуванням між вивільненням ресурсів для економіки та потребою соціальної адаптації великої кількості людей.