Валентина Петрівна Ференц (1940–1994) — видатна українська лікарка-радіолог, гігієністка та доктор медичних наук, яка присвятила своє життя медичній допомозі та науці. Після роботи педіатром у Львові та захисту кандидатської дисертації (1972), вона очолювала Товариство Червоного Хреста України (1981–1986), надаючи міжнародну допомогу в багатьох країнах світу, зокрема на Філіппінах, в Алжирі та Бразилії. Саме після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році вона координувала роботу понад 10 000 волонтерів Червоного Хреста під час евакуації та соціально-психологічної підтримки постраждалих. Перейшовши до Наукового центру радіаційної медицини, вона зосередилась на соціології радіаційних аварій і у 1993 році захистила докторську дисертацію щодо оптимізації способу життя населення після масштабних катастроф, а також розробляла рекомендації для ВООЗ та освітні телепрограми «Школа радіаційної гігієни». Померла вона 19 серпня 1994 року в Києві, залишивши значний слід у розвитку охорони здоров'я та наукових досліджень України.