Космічна погода — це сукупність явищ у верхніх шарах атмосфери, іоносфері та навколоземному космічному просторі, що визначаються станом Сонця, сонячного вітру та магнітосфери. Цей термін уперше вжив радянський академік Євгеній Федоров, а саме явище безпосередньо впливає на роботу супутників, авіації, наземних технологій, а також на здоров'я людей і навіть на клімат. Основними геомагнітними проявами «космічної негоди» є магнітні бурі та суббурі, для точного прогнозування яких досі бракує математичних моделей, тому вчені використовують імовірнісні підходи. Для передбачення застосовують прогнози від 27-45 діб до 1 години: найнадійнішим є 1-годинний (точність близько 95%), що спирається на вимірювання космічних апаратів у точці L1 за 1,5 млн км від Землі, тоді як 2-добовий прогноз має надійність лише 30-50%. Загалом вплив космічної погоди охоплює надзвичайно широкий спектр — від телекомунікацій, навігації та енергосистем до біосфери, страхування та життя космонавтів на орбіті.