В'єтнамська війна (1959–1975) — це масштабний збройний конфлікт між комуністичним Північним В'єтнамом, який підтримували СРСР та КНР, і Південним В'єтнамом, на чиєму боці виступали США, Австралія, Нова Зеландія та Південна Корея. Цей конфлікт, відомий також як Друга індокитайська війна, має глибоке історичне коріння, що сягає французької колонізації півострова, розпочатої ще в 1858 році. Під час Другої світової війни японські війська окупували Французький Індокитай, а в березні 1945 року проголосили створення маріонеткової В'єтнамської імперії на чолі з імператором Бао Даєм. Жорстока експлуатація місцевого населення та неврожаї 1944–1945 років спричинили великий голод, від якого загинуло близько 1 мільйона людей із 10-мільйонного населення північної частини країни. Паралельно на території Китаю формувалася антиколоніальна Ліга за незалежність В'єтнаму (В'єтмінь), яку очолив комуніст Хо Ші Мін, а військовим лідером став Во Нгуєн Зіап. Усі ці чинники — колоніальне минуле, японська окупація та тяжкі соціальні потрясіння — створили передумови для тривалого протистояння, яке тривало до 1975 року й визначило долю всього Індокитаю.