Газ — це агрегатний стан речовини, для якого характерні великі відстані між частинками, слабка міжмолекулярна взаємодія та хаотичний рух, тому газ вільно поширюється й рівномірно заповнює весь доступний простір, не утворюючи поверхні, на відміну від рідин і твердих тіл. Термін «газ» винайшов на початку XVII століття фламандський хімік Ян Баптиста ван Гельмонт як спрощену транскрипцію грецького слова «хаос», яке в алхіміків, зокрема Парацельса, означало «дуже розріджену воду».

Макроскопічні характеристики газів — тиск, об'єм, кількість частинок і температура — досліджували такі вчені, як Роберт Бойль, Жак Шарль, Джон Дальтон, Жозеф Луї Гей-Люссак та Амедео Авогадро, що привело до встановлення рівняння стану ідеального газу. Гази мають високу стисливість і розширюються при нагріванні, а їх зрідження можливе лише за температури, нижчої за критичну — наприклад, гелій переходить у рідкий стан тільки нижче 4,2 К, а деякі гази при охолодженні сублімують прямо у твердий стан.

У полі сил тяжіння густина газу зменшується з висотою, а на тіла в ньому діє архімедова сила, яку використовують повітряні кулі, тоді як суміші газів, зокрема повітря (азот, кисень, аргон, діоксид вуглецю), є важливим об'єктом наукових досліджень.