Лук — це один із найдавніших видів метальної зброї, відомий ще з доби мезоліту, який перетворює м'язову силу стрільця на імпульс стріли завдяки пружності дуги. Слово «лук» походить від праслов'янського lǫkъ, спорідненого зі словами на позначення «гнути», а сама зброя еволюціонувала в арбалет (близько IV ст. до н. е.) і згодом була витіснена вогнепальною зброєю в пізньому середньовіччі. Луки поділяються на прості (з цільного дерева, як-от ясен чи тис) та складні композитні (з рогу, деревини та сухожиль), а також на типи «лонгбоу» та «флетбоу»* залежно від форми плечей. За формою вони бувають прямими, дефлексними, рефлексивними та рекурсивними, а дальність польоту стріли в середньому сягає до 250 метрів, при цьому сучасні параметри вимірюються в дюймах, лібрах та гранах. Якщо в давнину лук правив за знаряддя полювання та зброю, то сьогодні він використовується переважно як спортивне знаряддя, зберігаючи свою історичну та культурну цінність.