Олександро-Невський собор був головним православним храмом Петровська (нині Махачкала) та всього Дагестану, розташовуючись на Соборній площі на піднесеному березі Каспійського моря. Будівництво розпочалося ще 1871 року, але через брак коштів було заморожене на 18 років, і лише 1888 року завдяки наміснику Дондукову-Корсакову роботи відновили, а 30 серпня 1891 року храм освятили. Це була однопрестольна кам'яна будівля з одним куполом і дзвіницею, що вміщувала до 1000 осіб, а її огорожу зробили зі старих рушничних стволів, виданих військовим відомством. Собор служив архітектурною домінантою міста та разом із Петровським маяком був орієнтиром для суден, а після знесення Миколаївської церкви у 1926 році тут з'явилися додаткові престоли (Св. Миколая та Смоленської ікони Божої Матері). У радянські часи храм закрили 1939 року, під час Другої світової війни в ньому розміщувався склад пального, а 1953 року собор повністю зруйнували, забудувавши це місце комплексом урядових будівель Дагестанської АРСР.