Сталь — це сплав заліза з вуглецем (від 0,02 до 2,14 %), який поділяють на м'яку (до 0,3 % вуглецю) та тверду (0,3–2,14 %). Вперше сталь отримали китайські металурги у II ст. до н. е. методом «сто очищувань» — багаторазовим обдуванням розплавленого чавуну повітрям. Кельти виготовляли сталеві леза навуглецюванням заліза у полум'ї деревного вугілля, а на Сході (Індія, Персія, Центральна Азія) розвинулася тигельна плавка, що давала високоякісну сталь. У Європі лише у XVI столітті освоїли цементацію ковкого заліза, а у 1740-х роках Бенджамін Гантсман винайшов спосіб отримання ливарної сталі у тиглях. Проривом стало патентування Генрі Бессемером у 1854 році конвертера для масового виробництва сталі з рідкого чавуну, що започаткувало сучасну металургію.