Затримання — це тимчасовий запобіжний захід у кримінальному процесі України, що полягає у позбавленні волі особи для запобігання чи припинення злочину, і регулюється Кримінальним процесуальним кодексом. Зазвичай для цього потрібна ухвала слідчого судді, але статті 207 та 208 КПК дозволяють винятки: будь-який громадянин може затримати правопорушника на місці злочину або під час переслідування, а уповноважені особи — за очевидних ознак чи ризику втечі. Без судового рішення також можна затримати підозрюваних у тяжких корупційних злочинах, що розслідує НАБУ, або тих, хто порушив умови застави понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів. Процедура обов'язково включає складання протоколу з підставами та часом, негайне роз'яснення прав затриманому, а також повідомлення родини, а для неповнолітніх чи розвідників — відповідних органів. Утримують затриманих у спеціальних камерах або на гауптвахті, а в усіх інших ситуаціях, ніж винятки, затримання можливе лише за ухвалою суду.