Метрополітен — це електрифікований вид громадського транспорту, різновид залізниці, лінії якої завжди ізольовані від вуличного руху й прокладаються в тунелях, на естакадах або наземно. Його технічні параметри варіюються: ширина колії зазвичай відповідає залізничній, а живлення може здійснюватися від третьої рейки (як у країнах колишнього СРСР) або від повітряної контактної мережі (наприклад, у Відні). Оскільки будівництво метро вимагає величезних капіталовкладень, воно економічно виправдане лише в містах із дуже великими пасажиропотоками. Чіткого універсального визначення метрополітену не існує, але дослідник Роберт Швандль виділяє ключові ознаки: робота в урбанізованій місцевості, повна відокремленість від інших видів руху та інтервал руху не більше 10 хвилин. При цьому спосіб розміщення траси чи система живлення не є визначальними, а фізичні характеристики можуть сильно відрізнятися — від вузьких тунелів у Берліні (шириною лише 2,3 метра) до стандартних 5–6 метрів, а поїзди зазвичай налічують від 4 до 8 вагонів.