Растко Петрович (1898–1949) — сербський і югославський письменник, поет-експресіоніст, один із фундаторів сербського сюрреалізму, а також талановитий художник і дипломат. Він був молодшим братом знаменитої художниці Надежди Петрович, брав участь у Балканських війнах, навчався у Франції, а згодом обіймав дипломатичні посади у Ватикані, Африці та США. Серед його найвідоміших творів — комічний роман «Бурлеск Господа Перуна бога грому» (1921), збірка поезій «Одкровення» (1922) та подорожній нарис «Африка» (1930), які заклали основи сюрреалізму в сербській літературі. Як мистецький критик, він заснував «синтетичну критику» та активно співпрацював із журналами «Зеніт» і «Політика». Помер у Вашингтоні 1949 року, а його прах лише у 1986 році було урочисто перепоховано в рідному Белграді, де він і досі вважається однією з найяскравіших постатей сербського модернізму.