Ракета «повітря — поверхня» — це керована авіаційна зброя, призначена для ураження наземних, надводних та заглиблених цілей, і є ключовим елементом сучасного авіаційного комплексу. Перші такі ракети з'явилися в Німеччині наприкінці Другої світової війни, де Hs 293 вважається першою справжньою ракетою (на відміну від бомби Fritz X), а адаптація V-1 призвела до створення першої стратегічної крилатої ракети повітряного базування, тоді як Японія застосувала унікальну ракету MXY7 Ohka з керуванням камікадзе. Після війни обидві наддержави вивчали німецькі трофеї: СРСР створював прототипи на базі Fi-103 та Hs 293, а США випустили близько 1400 ракет JB-2. Під час холодної війни шляхи розійшлися: СРСР зосередився на протикорабельних ракетах (серії КС, К-10С, КСР) для прориву до авіаносців, тоді як США розробляли стратегічні ракети з ядерним зарядом (GAM-63 RASCAL, AGM-28 Hound Dog), хоча їх точність була низькою. У 1960-х СРСР прийняв на озброєння стратегічну Х-20 та універсальну Х-22, а досвід Корейської війни підштовхнув США до розробки нових тактичних зразків цієї зброї.