Цирконій (Zr) — це перехідний метал з атомним номером 40, відомий своєю високою стійкістю до корозії та використанням у сплавах, а його назва походить від мінералу циркон (від перського «заргун» — «золотистий»). Історія його відкриття охоплює кілька етапів: у 1789 році Мартін Клапрот довів, що циркон не є діамантом, у 1824 році Йонс Берцеліус вперше отримав металевий цирконій, а у 1925 році ван Аркель і де Бур розробили метод отримання чистого металу, що дозволило виявити домішки гафнію. У 1946 році Вільям Кролл винайшов дешевший промисловий спосіб виробництва цирконію (процес Кролла), який використовується й досі. Цей сріблясто-білий метал є пластичним, стійким до води, лугів та більшості кислот (окрім флуоридної), має дуже високу температуру плавлення (1855 °C) та рекордну температуру займання серед металів (понад 4460 °C), а також надзвичайно низький переріз поглинання теплових нейтронів. У земній корі цирконій міститься у кількості близько 0,02%, а основними мінералами є циркон (ZrSiO4) та бадделеїт (ZrO2); станом на 2018 рік світові резерви становили 74 мільйони тонн, а видобуток — 1,6 мільйона тонн. Завдяки своїм унікальним властивостям, зокрема низькому поглинанню нейтронів, цирконій є незамінним матеріалом в атомній енергетиці, а також використовується в електроніці та хімічній промисловості.