Комп'єнське перемир'я 1940 року (Друге Комп'єнське перемир'я) — це договір, укладений 22 червня 1940 року між нацистською Німеччиною та урядом маршала Філіппа Петена, який зумисне підписали в тому ж залізничному вагоні, де було підписано перемир'я 1918 року, щоб символічно принизити Францію. За умовами договору, Франція припиняла опір, 2/3 її території, включаючи Париж, окупувалися німецькими військами, а армія та флот підлягали майже повній демобілізації, при цьому Ельзас і Лотарингія анексувалися Рейхом. Цьому передував стрімкий наступ Німеччини в травні 1940 року, евакуація союзників з Дюнкерка та безкровне захоплення Парижа 14 червня, після чого Петен, який щойно очолив уряд, звернувся по перемир'я. Промислові, сировинні та продовольчі ресурси Франції опинилися під повним контролем Німеччини, що фактично закріпило окупаційний режим та режим Віші. Це перемир'я втратило чинність лише у 1944 році з визволенням Франції та ліквідацією колабораціоністського уряду.