Мудроське перемир'я — це ключова угода, підписана 30 жовтня 1918 року на борту британського броненосця «Агамемнон» у порту Мудрос (острів Лемнос) між Великою Британією та султанським урядом Османської імперії після її поразки у Першій світовій війні. За умовами перемир'я, союзники отримали право відкрити Чорноморські протоки для своїх флотів, окупувати форти Босфору та Дарданелл, а також зайняти будь-які стратегічні пункти, зокрема шість вірменських вілаєтів, якщо вважатимуть це необхідним для своєї безпеки. Крім того, Османська імперія зобов'язувалася капітулювати свої війська в Хіджазі, Іраку, Сирії та Ємені, а також вивести їх з Персії, Кілікії та Закавказзя. Ця угода фактично підготувала остаточний поділ імперії, а її територію планували використати як плацдарм для боротьби з більшовицькою Росією, тому Верховна Рада Антанти вже у січні наступного року відокремила від неї Вірменію, Сирію, Палестину, Аравію та Месопотамію. Однак реалізацію перемир'я перервала греко-турецька війна 1919–1922 років, яка завершилася підписанням Муданійського перемир'я (1922) та Лозаннського мирного договору (1923), що остаточно визначили нові кордони сучасної Туреччини.