Пенсіонер — це випускник Імператорської академії мистецтв Російської імперії, який отримував грошову допомогу (пенсіон) для вдосконалення майстерності, зазвичай це були найкращі студенти, що закінчували навчання з Великою золотою медаллю. Першими такими пенсіонерами стали архітектор Василь Баженов і художник Антон Лосенко (1760 рік), а також Іван Старов (1762 рік), хоча офіційний статут про це з'явився лише у 1764 році. Ці кошти, що були аналогом сучасного гранту, найчастіше витрачали на поїздки до Італії; у XVIII столітті виплати тривали три роки, а у XIX — вже шість. Художники, які цікавились античністю, зазвичай весь час проводили за кордоном, тоді як жанрові, батальні та пейзажні майстри три роки працювали за кордоном, а ще три — подорожували Росією; після реформи 1893 року терміни скоротилися (4 роки для живописців і скульпторів, 2 — для інших). Окрім фінансування, пенсіонери мали привілей звільнення від військової повинності, а подібні стипендії також призначало Імператорське товариство заохочення мистецтв.