Митний союз між ЄС і Туреччиною, створений 31 грудня 1995 року (рішення ухвалено 6 березня того ж року), скасував митні обмеження на промислові товари, але не охоплює сільське господарство, послуги та державні закупівлі. Угода зобов'язує Анкару адаптувати законодавство до стандартів ЄС (Acquis communautaire), що сприяло зростанню ВВП країни в 4 рази, однак дефіцит зовнішньої торгівлі з ЄС подвоївся, а з рештою світу зріс у 6 разів, що свідчить про критичну залежність від європейської сировини. Критики порівнюють цей союз із капітуляцією Османської імперії, оскільки Туреччина зобов'язана виконувати рішення Європейського Суду без власного судді та автоматично погоджуватися на всі угоди ЄС з третіми країнами. Через асиметрію угод про вільну торгівлю (FTA) партнери ЄС можуть безмитно ввозити товари до Туреччини, зберігаючи мита на турецьку продукцію, що викликало загрозу виходу Анкари з союзу під час переговорів щодо TTIP. Наразі ЄС і Туреччина ведуть складні переговори про внесення змін до угоди, щоб подолати ці дисбаланси та економічні ризики.