Вибух — це швидкоплинний фізичний або фізико-хімічний процес, що супроводжується значним виділенням енергії, раптовим зростанням тиску та утворенням ударної хвилі, яка руйнує навколишнє середовище. За походженням енергії їх поділяють на хімічні, фізичні, кінетичні, ядерні та інші, причому хімічні вибухи (наприклад, горючих газів чи пилу) бувають дефлаграційними — повільнішими за звук, або детонаційними — швидшими за звук. Фізичні вибухи відбуваються без зміни хімічного складу (вибухи парових котлів чи балонів), тоді як кінетичні виникають при зіткненнях великих тіл, наприклад, метеоритів із планетою. Яскравим прикладом такого явища стало зіткнення комети Шумейкерів-Леві з Юпітером у липні 1994 року, коли 25 великих уламків виділили енергію близько 10²² джоулів, що еквівалентно кільком мільйонам мегатон тротилу. Ядерні вибухи, спричинені ланцюговою реакцією поділу чи синтезу ядер, можуть сягати потужності десятків мегатон, а найпотужнішими природними ядерними вибухами є вибухи наднових зірок. Розуміння вибухобезпеки є критичним у промисловості, адже пожежовибухонебезпечність виробництв напряму залежить від агрегатного стану речовин (газ, рідина чи пил), що використовуються.