Полк — це основна тактична та адміністративно-господарська одиниця у військах, яка займає проміжне місце між батальйоном і бригадою, маючи власний штаб, 3–5 батальйонів і підрозділи забезпечення.

Історично термін виник ще у Київській Русі (IX–XIV ст.), а його походження пов'язують або з німецьким словом volk (народ), або зі словом половина, що означало поділ війська на частини.

У XVI–XVII століттях козацькі полки (наприклад, Білоцерківський, Переяславський, Черкаський) стали основною структурною одиницею реєстрового війська, а за часів Гетьманщини перетворилися на адміністративно-територіальні одиниці.

У XX столітті полки активно використовувалися в арміях УНР та Української Держави (1917–1921 рр.), а також в структурі УПА, де складалися з куренів і сотень.

Сучасні полки можуть бути механізованими, танковими, авіаційними чи артилерійськими, і призначені як для самостійних бойових дій, так і для виконання завдань у складі дивізій та бригад.