Козача Лопань — це прикордонне селище в Харківській області, розташоване всього за 2 км від кордону з Росією, яке сьогодні слугує стратегічно важливим залізничним і автомобільним пунктом пропуску (включно зі станцією на лінії Харків—Москва та переходом Гоптівка). Його історія сягає середини XVII століття (перші згадки про поселення датуються 1660 роком), і воно було засноване в часи козацьких поселень, паралельно з містом Харків, а на його території навіть знайшли сліди поселень епохи бронзи та скіфського часу. Місцеві жителі мають особливу традицію: вони коротко називають селище «Козачею», тоді як приїжджі зазвичай кажуть «Козачка», і за цим словом легко впізнати справжнього місцевого. Історія селища була трагічною: у XIX столітті тут спалахували селянські повстання, під час Голодомору 1932–1933 років загинуло щонайменше 104 мешканці, а в роки Другої світової війни Козача Лопань стала місцем запеклих боїв і була зруйнована дощенту. У радянський час селище активно зростало (у 1966 році налічувало понад 10 тисяч мешканців), а з набуттям Україною незалежності воно перетворилося на сучасний прикордонний форпост із власною митницею та прикордонним загоном.