Велика солонісна аномалія (ВСА) — це унікальне явище, яке наприкінці 1960-х років різко змінило склад вод північної Атлантики, зменшивши їхню солоність у верхньому 200-метровому шарі майже на 1 проміле. Причиною стало масове танення льодів, винесених з Арктичного басейну на схід від Гренландії. Це порушило глибоку зимову конвекцію в морі Лабрадор, сповільнило перенесення тепла та спричинило локальне похолодання, зокрема, падіння середньорічної температури на 0,3°C у 1965–1970 роках. Посилення циклонічної активності призвело до м'яких зим у Москві, збільшення стоку Волги приблизно на 25% та підвищення рівня Каспійського моря з кінця 1977 року. Науковці вважають, що подібна аномалія може повторитися, викликавши різке похолодання клімату в усій Північній півкулі.