Циркон — це мінерал, що складається з цирконію, кремнію та кисню, і є головною рудою для видобутку цирконію та гафнію. Свою назву він отримав у 1783 році від Абрагама Вернера, яка походить від перських слів, що означають «золотистий», а вже у 1789 році Мартін Клапрот виявив у ньому нову «цирконову землю», з якої пізніше Єнс Берцеліус виділив чистий елемент цирконій. В Україні промислові родовища циркону були знайдені в Приазов'ї, зокрема на Мазурівській балці, де у 1934 році геолог Амбургер провів перші розвідки, а у 1937 році були підтверджені запаси понад 4,5 мільйона тонн руди. Мінерал зазвичай містить домішки гафнію, рідкісноземельних елементів, торію та урану, а його кристали мають різноманітне забарвлення, найчастіше буре. Завдяки своїм властивостям циркон є важливим промисловим мінералом, а його історія вивчення сягає давніх часів, коли його називали гіацинтом або хризолітом.