Перша російсько-чеченська війна (з 11 грудня 1994 року до підписання Хасав'юртівських угод 31 серпня 1996 року) супроводжувалася величезними втратами, найкривавішим періодом якої став штурм Грозного в січні-лютому 1995 року. Офіційні російські дані свідчать про близько 5 700 безповоротних втрат серед військовослужбовців, проте Союз комітетів солдатських матерів наводив цифру щонайменше 14 000 загиблих. Втрати чеченських збройних сил, за російськими оцінками, становили понад 17 000 осіб, тоді як самі чеченці визнавали загибель лише близько 2 800–3 800 бійців. Найбільш дискусійним питанням є втрати мирного населення: президент Ічкерії Аслан Масхадов заявляв про 120 000 загиблих, а російські правозахисники (зокрема центр «Меморіал») оцінювали їх у 30 000–40 000. Офіційної статистики жертв серед цивільних не існувало, тому дані Держкомстату РФ ґрунтувалися саме на інформації правозахисних організацій. Ці розбіжності в цифрах демонструють, наскільки трагічною та заплутаною була ця війна, де кожна сторона наводила власні, часто протилежні, оцінки втрат.