Луцька кенаса, яка вважалася найстарішою караїмською святинею в Україні, була унікальним храмом, що слугував духовним центром усієї караїмської громади Волині та зберігав цінний архів давніх документів. Перші письмові згадки про неї датуються 1506 роком (лист короля Сигізмунда I), хоча свій остаточний вигляд кенаса, ймовірно, набула у XVIII столітті, переживши значні пожежі у 1781 та 1814 роках. Упродовж двох століть унікальну архітектуру та богослужіння досліджували науковці, зокрема шотландський теолог Ебенезер Гендерсон у XIX столітті, а польський етнограф Юзеф Смолінський у 1908 році створив перші фотографії та креслення інтер'єру храму. Під час Першої світової війни (1915–1916 роки) кенаса була пошкоджена та розграбована, а пізніше її історію комплексно узагальнив дослідник Володимир Шабаровський у праці «Караїми на Волині». На жаль, ця важлива пам'ятка історії та архітектури була остаточно знищена руйнівною пожежею у 1972 році, залишивши по собі лише документальні свідчення та наукові описи.