Колегія закордонних справ (1717–1802) — це центральний державний орган Російської імперії, що відав зовнішньою політикою та став історичним попередником сучасного Міністерства закордонних справ Росії. Створена за наказом Петра I замість Посольського приказу, вона отримала особливий регламент у 1720 році, а її структуру було запозичено зі шведського та німецького законодавства. Очолював установу президент, який мав титул канцлера, а його заступник — віце-канцлера; для вирішення особливо важливих питань до засідань могли залучатися таємні радники та навіть сам монарх. У 1802 році колегію підпорядкували новоствореному Міністерству закордонних справ, а в 1832 році її остаточно ліквідували, інтегрувавши до складу міністерства. Цей орган став ключовим етапом реформування державного управління, замінивши застарілу систему приказів на більш систематизований і дорадчий підхід у дипломатії.