Вікторія Петрівна Бернасовська (1917–1983) — радянська російськомовна письменниця та педагогиня, яка народилася в Москві, але все життя була тісно пов'язана з Україною. Після закінчення Вінницького педагогічного інституту (1948) вона викладала російську літературу, а з 1952 року працювала вчителькою в середній школі. Літературну діяльність розпочала 1950 року, а найбільш відомими є її повісті «В комендантский час» (про антифашистську боротьбу в окупованому місті) та «Слышите: звонок!» (про виховання дітей). З 1963 року вона була членкинею Спілки письменників України, а померла в Києві 1983 року. Цікаво, що її сестра, Єлизавета Петрівна Бернасовська, була відомою українською лікаркою-мікробіологинею, доктором медичних наук. Хоча письменниця творила російською мовою, її твори є важливою частиною літературної спадщини України, зокрема Вінниччини.