Соціалістичне змагання — це радянський термін, що позначав систему позаекономічних заходів для підвищення продуктивності праці, які ґрунтувалися не на матеріальній винагороді, а на закликах до «соціалістичної свідомості» працівників. Рух бере початок з «комуністичних суботників» 1919 року, однак справжнє змагання виникло у 1926 році у формі ударництва, коли робітники брали підвищені зобов'язання й зустрічні плани, а вже у 1935 році його найвищим етапом став знаменитий стахановський рух, започаткований донецьким шахтарем Олексієм Стахановим. В Україні прославилися такі його учасники, як залізничник Петро Кривоніс, ланкова Марія Демченко та трактористка Паша Ангеліна. Під час Другої світової війни поширився рух «двосотників» і «трисотників», а з 1958 року набуло популярності змагання за звання ударника комуністичної праці. Зрештою, це явище отримало конституційне закріплення в статті 8 Конституції СРСР 1977 року, де прямо зазначалося, що трудові колективи розвивають соціалістичне змагання.