Історія острова Хортиця сягає доісторичних часів — перші сліди перебування людини тут датуються близько 100 тисяч років тому (доба мустьє), а знахідки крем'яних знарядь та стріл свідчать про активне освоєння острова в палеоліті та мезоліті. У добу неоліту (VI—V тис. до н. е.) тут з'являється кераміка дніпро-донецької культури, а унікальною пам'яткою первісного мистецтва є так званий «Чорний камінь» із зображенням риби, принесений, імовірно, льодовиком. В енеоліті (IV тис. до н. е.) Хортиця перетворюється на релігійний центр: на скелі Середній Стовп досліджено пам'ятку, що дала назву Середньостогівській культурі, а на північному сході острова знайдено безкурганний могильник Квітянської культури з похованнями дітей, кромлехами та слідами тризни. Поряд із курганом виявлено гранітну антропоморфну стелу та залишки святилища з ямками від дерев'яних стовпів, що підтверджує сакральне значення острова для давніх племен. Таким чином, Хортиця є унікальним археологічним комплексом, який відображає безперервний розвиток людства від кам'яного віку до сучасності.