Михайло Іванович Дрожжин (1901–1970) — український радянський партійний і державний діяч, який обіймав керівні посади в комуністичній партії України, зокрема був в.о. 1-го секретаря Сталінського обкому та 2-м секретарем Чернігівського обкому. Розпочавши трудовий шлях токарем на Луганському паровозоремонтному заводі, він зробив партійну кар'єру, а у 1938 році був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання. Під час німецько-радянської війни Дрожжин служив членом Військової ради оперативної групи гвардійських мінометних частин на Північно-Кавказькому та Закавказькому фронтах, за що був удостоєний ордена Леніна. Після війни він продовжив партійну роботу, а з 1954 року до своєї смерті у жовтні 1970 року в Києві очолював господарче управління Міністерства внутрішніх справ УРСР. За свою діяльність він отримав численні нагороди, зокрема медалі за оборону Сталінграда та Кавказу, і мав військове звання полковника.