ЕОМ «Дніпро», створена 1961 року в Інституті кібернетики АН УРСР під керівництвом Віктора Глушкова та Бориса Малиновського, стала першою в Радянському Союзі серійною керуючою машиною, що випускалася до 1971 року. Вона призначалася для контролю безперервних технологічних процесів і складних фізичних експериментів. Унікальною особливістю було те, що програмне забезпечення (транслятор з адресної мови) розроблялося заздалегідь завдяки емуляції комп'ютера на ЕОМ «Київ». Машина мала двійкову систему числення, 26-розрядну архітектуру, 88 команд і середню швидкодію близько 10 000 операцій на секунду. При цьому вона займала площу 35-40 квадратних метрів і споживала лише 4 кВт електроенергії, що було значним досягненням для того часу.