Лев Яруцький (16 листопада 1931 – 13 листопада 2002) був українським радянським викладачем, краєзнавцем і письменником, удостоєним звання почесного громадянина Маріуполя. Народившись у єврейській родині в Бессарабії, він пережив евакуацію до Самарканда під час війни, а згодом закінчив історико-філологічний факультет Кишинівського університету. Переїхавши до Маріуполя у 1959 році, він розпочав краєзнавчі дослідження, зокрема написав про Пушкіна в Приазов'ї, а з 1962 року став позаштатним журналістом газети «Приазовський робочий». Знаковою стала його архівна знахідка у 1990-х роках, коли він виявив ім'я Якова Шнєєрова, справжнього співавтора рекордів сталевара Макара Мазая, викреслене з історії через антисемітську політику СРСР. Плідна праця принесла йому обласну літературну премію «Золотий скиф» та низку книг, присвячених грекам, євреям Приазов'я, художнику Куїнджі та історії театру. Помер Лев Яруцький 13 листопада 2002 року в Маріуполі, де й був похований.