Операція «Південь» (депортація Бессарабії та Північної Буковини) — це масова примусова виселенка, проведена органами МДБ СРСР у Молдові 6–7 липня 1949 року на підставі ухвали Ради Міністрів від 6 лютого того ж року, яка передбачала виселення «колишніх поміщиків, великих торговців і колаборантів».
У підготовчій фазі генерал-майор Єрмолін розділив республіку на 8 секторів, а вантажні машини підганялися під вигаданий привід вивезення зерна; назву «Південь» офіційно затвердили 10 травня.
За ці 36 годин залучили близько 42 000 оперативників, військових і активістів, які, скориставшись 30 ешелонами (1 573 вагони), насильно виселили 11 293 родини (35 050 людей), з яких понад 11 тисяч були діти до 15 років.
Щоправда, 1 567 сімей уникли депортації — частково врятувалися втечею, а хворих, інвалідів або родин без працездатних членів не чіпали за правилами.
Більшість депортованих опилился в Казахстані (майже 10 000 осіб), Омській та Новосибірській областях, а менші групи — у Красноярському краю та Комі АРСР, що стало трагедією для цивільних мешканців Молдови.