Емський указ — це розпорядження російського імператора Олександра II, підписане 18 (30) травня 1876 року в німецькому місті Бад-Емс, яке стало черговим актом шовіністичної політики, спрямованої на витіснення української мови з культурної сфери. Документ забороняв друкування та ввезення україномовних книг, театральні вистави, концерти та викладання українською, дозволяючи лише побутове спілкування. Поява указу була обумовлена пожвавленням українського руху на початку 70-х років XIX століття, а його підготовкою займалася комісія, до якої входив Михайло Юзефович, тому документ також називали «законом Юзефовича». Указ призвів до закриття Південно-Західного відділу Російського Географічного Товариства, ліквідації Громад, звільнення професорів (Михайла Драгоманова, Федора Вовка та інших) і масової еміграції українських діячів. Через заборону друку в Російській імперії українські автори, зокрема Іван Нечуй-Левицький, перенесли видавничу діяльність до Галичини, що об'єднало українців по обидва боки кордону та зміцнило їхні позиції, а Галичина отримала назву «українського П'ємонту». Формально указ не скасовували, але він втратив чинність у 1905 році після видання «Маніфесту громадянських свобод» імператором Миколою II.