Кримська (Севастопольська) евакуація 13–16 листопада 1920 року стала фінальним акордом Громадянської війни в європейській частині Росії, коли морем із Криму вирушили частини Білої армії генерала Петра Врангеля та цивільне населення, що їм співчувало. На відміну від попередніх евакуацій, цей «Російський вихід» відбувався вже на чужину, адже білі втратили всі контрольовані території. Незважаючи на заздалегідь розроблений план, за свідченнями очевидців, операція проходила в атмосфері паніки та безладу, хоча технічну підготовку суден очолював інженер Мстислав Єрмаков. Загалом із портів Севастополя, Ялти, Феодосії та Керчі вийшло 126 суден, які вивезли близько 146 тисяч осіб. Ті, хто не зміг або відмовився залишити півострів, згодом стали жертвами масового Червоного терору в Криму, що розгорнувся після приходу більшовиків під командуванням Михайла Фрунзе. Ця подія символічно завершила епоху Білого руху в європейській Росії, залишивши глибокий слід в історії українського півострова та російської еміграції.